Однією із старовинних споруд, що дійшли до нашого часу, є Домініканський костел, збудований у 1749-1779 роках.

В центрі міста Тернополя, на розі вулиць Руської і митрополита Мстислава милує око старовинний храм оригінальної архітектури - церква Різдва Христового, або, як її ще називають, Середня. Вона належить до найдавніших споруд міста. У давні часи до неї прилягали міські вали, поряд була Кам'янецька брама. Уперше про дерев'яну церкву згадується у королівській грамоті від 6 липня 1566 року, де йдеться про укріплення міста сином Яна Тарновського - Христофором.

І досі вабить і чарує око старовинна твердиня на березі Тернопільського ставу - ровесниця міста, свідок його минулого і сьогодення. Перший запис у біографії Тернополя - 15 квітня 1540 року - пов'язаний із королівським дозволом на спорудження замку над Серетом Краківському каштеляну Яну Тарновському. Ця фортифікаційна споруда мала перекрити шлях різним наїзникам на широких просторах від Теребовлі до Буська, де на той час не було жодного великого укріплення.

Тернопільщина – окраса Західного Поділля. У IХ ст. ці землі об’єдналися в державу Київська Русь. Наприкінці ХI ст. на її території виникли удільні Теребовлянське та Шумське князівства, що згодом ввійшли до Галицько-Волинського князівства. Впродовж тривалого існування Тернопільщина змінювала свої кордони і держави, до складу яких входила.

Еще в позапрошлом столетии из легкой руки министра образования Российской империи Петра Завадовського у города Кременец, который в северной части Тернопольщины, появилось образное название: “Волынские Афины”.

В Кременце родился гениальный польский писатель Юлиуш Словацкий (1809-1849). Отец Юлиуша,  Евзебиуш, был профессором поэзии и риторики в Волынской гимназии. В августе 1809 г., в год после бракосочетания с Саломеею, купил в Кременце земельный участок. За образцом дома XIII ст. построил там собственный дом. В то время, на второй стороне улицы, уже стоял подобный, деревянный домик, окруженный огородом, садом и тополями в котором жили родители Саломеи. Дом был собственностью Волынского Лицея. Именно здесь и родился Юлиуш Словацкий.

Село Шешоры расположено в Ивано-Франковской области, Косивский район. Первое письменное упоминание о селе Шешоры датируется  1445 годом, хотя поселение существовало и раньше, в эпоху каменного века. В 1993 году археологи нашли здесь каменные орудия, возраст которых - 10 тыс. лет. Шешоры давно славилось художественным ткачеством. Каждый дом украшают полотенца, подушки, скатерки, выполненные местными народными мастерами.

Каждая святыня имеет свою неповторимую историю. Не исключение и целебные источники праведной Анны, возле которых недавно расположился монастырь. Как свидетельствуют книги, в давности на месте источника стояла церковь. Во времена татарского нашествия, когда православный люд терпел надругательство от иноверцев и наездников, церковь удивительным образом убереглась от надругательства. По легенде, она опустилась под землю. Прошли времена. И в селе была построена новая церковь. Однако память о святом месте хранилась.